Се бо ми зберігали пытаре Діяіе, бо той окремо є, став перед Матір'ю.
Се бо те було за приходу до джерел.
І та йшла, піднявши руки до хляб.
І дала дощ, що пішов і наситив (землю).
І тому маємо житень нашу і жнива вінимо у славу їx.
Се бо перед нами земля наша і ту захищаємо, як і отці наші.
І се повінчаємо Небо і Землю, і справимо весілля їм,
де чоловік є Сварежь і иавпроти нього - жона його.
І се свято мали робити, як для мужа і жони, і ми діти їхні.
І тако бажали тим здоровими і щасливими бути і мати дітей багато,
і собою хвалитися, і дивитися до вод, щоб були велеплодні;
і се давати мужам своїм пітаре.
І хай обітницею твоєю буде повнити плоди, і овочі, і зерно.
І се радіємо тому, і гаразд буде в тому.
І так буде до конечного дня.
Се бо вірники твої молять про блага і про часи,
коли життя їхнє буде усічене за потребою і в жертву для цього.
І хай це буде у владності твоїй
вергунь бо може о хлябі давати, коли в тому буде потреба наша.
І молимо про те.
Се бо Ондере маємо, який є інший Перунець.
І се верже ворогів на спину і так одірве голови їхні;
і мовить до неба і кине (їх) біля моря і в пущі.
І се засуха йде швидко по краю чужому,
і там є до часу, аж поки пытаре не одведе.
Можновладця йде назад і накинувся на неї і зім'яв її.
І то молились богам у тому жалю і горюванні тому.
І стали ці боги на межі тій.
Попереду Сварог, і той одняв руки од бороди
і повелів дощу текти до гоміте тієї.
І се грунт усохлий насититися міг по волі божій,
і злаки могли вирости до тверді, щоб бачити сонце.
І се бо сонце живить їх і повнить силою зелене хкріа і злаки.
І се сеє поле оживало і зілля принесло,
і віна зростали, і збирали їх до житниць наших.
І се віну покладемо до них і скажемо,
що вергунець Ондере упаде на нас і зростить віна і злаки.
І се маємо справді їсти хліб свій...
А се бо гадали о Індру; брали колоду, очищену від гілок, і казали: яке вдіє?
А потім палили огень сильний і кидали до нього колоду ту
так щоб огень був до небес,
і там язень її терзав і ділив надвоє і натроє.
І то є знак од богів, що любиться жертва тая їм і хочуть її.
Якщо ж трапиться якийсь блудень, що хотів би порахувати богів, поділити в небі,
то вигнаний буде з роду, бо не мали богів, лише Вишень і Сварог і іні суть множеством,
бо бог є єдин і множествен.
І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що мали богів многиx.
Се бо світло Іру йде до нас, і будьмо гідні того.

Copyright © Б.Яценко, 1995