|
Бек (Beck) (справжнє ім'я Кемпбел Бек Девід, Campbell Bek David) народився 8 липня 1970 року у Лос-Анжелесі. Дитинство провів у своєї бабусі в Канзас-Сіті, а з 12 років жив в Лос-Анжелесі зі своєю матір'ю. Його батько залишив сім'ю, коли Бек був зовсім маленьким. Майбутній музикант важко пережив розлучення батьків, тому взяв дівоче прізвище матері. Вона брала участь у багатьох проектах Енді Уорхола (Andy Warhol), а пізніше стала прихильницею панку. Приймала у своєму домі різних музикантів хард-рокових команд і просто панкуючих волоцюг. У дитинстві Бека оточували неупереджено міркуючі особистості. "Я знаходився серед людей, які були зацікавленими у важливих речах, у житті. Я не був пассивним. Це була сім'я, де ти міг сидіти і розмовляти про історію, про фільм чи про політику протягом п'яти годин. Таке оточення справді чудове." Це сприяло його творчості. "Це спонукало мене бути допитливим", — говорить він. "Якщо я чимось цікавився, ніхто не казав мені: "Не роби цього, це дурниця". Я мав сприятливі умови для досліджень." Захоплення матері не вплинули на смаки сина, який захоплювався бардівською музикою і блюзом. Його кумирами були Вуді Гатрі (Woody Guthrie) та Фред Макдоуел (Fred Mcdowell).
У віці 14 років, Бек кидає школу, втративши бажання через млявість викладання. "Я хотів ходити до школи. Я любив школу. Насправді я намагався вступити до одної з художніх вищих шкіл, але мені відмовили. Я дуже засмутився. Тому я навчався всьому цьому самотужки." Він займався самоосвітою багато читаючи, дивлячись французькі фільми періоду "нової хвилі" та слухаючи старі записи блюзу та кантрі. Тоді ж у нього почалося захоплення хіп-хопом та ритмом, під впливом сусідів латиноамериканського походження.
Бек летить до Германії, щоб провідати діда, де зміцнилися їх стосунки і Ол Хансен допомагає закласти йому творчий фундамент. Дід Ол мав вплив на Поп Арт сцену та був визначним учасником культурного та творчого життя взагалі.
Змінюючи місця випадкової роботи одне за одним, Бека переповнює бажання подорожувати і він вирішує здійснити довготривалу подорож через усю країну до Нью Йорка. Споряджений 30-тидолларовим квитком, дівчиною та гітарою він вирушає у подорож, яка закінчується, далеко не так романтично, як спочатку здавалося, виснажливими "голосуваннями" на дорогах. У Нью Йорку, не маючи постійного помешкання, він ночував у друзів і підпрацьовував, де тільки міг, в основному співаючи на вулицях та даючи уроки з серфінгу. Увесь вільний час він присвячував заняттям з музики, шліфуючи свою композиторську та поетичну майстерність. Його дівчина кидає його у скрутному становищі. Але все ж таки його перебування у Нью Йорку виявилося корисним. Він випадково наштовхнувся з ще не розвиненою анти-фолковою течією, де познайомився з John S. Hall, Michelle Shocked та Roger Manning. Їх живий та шанобливий підхід до фолку під впливом панку надихнув Бека, і він робить свій перший запис, Banjo Story.
Бек повертається до Лос Анжелеса музично натхненний та зовсім без грошей. Він живе у дешевих пенсіонах та працює вдень на виснажливих "одноденних" роботах (художник, продавець у відео-магазині, продавець хот догів). Увечері він постійно дає виступи, вибираючи для цього різноманітні місця. Беку дозволять виступати усюди, починаючи від панк-клубів та закінчуючи кав'ярнями, незважаючи на його змішування фолку, хіп-хопу, блюзу та кантрі та чудернацькі витівки (одягання масок воїнів із Зоряних Війн, спалювання гітар). Він часто виступає у Highland Grounds та в Troy Cafе, співвласницею якого була його матір. Bibbe (мати Бека) також керувала магазином одягу, де Бек зустрівся з Leigh Limon, яка згодом була його дівчиною протягом дев'яти років, а також його стилістом. Не зважаючи на однодумців та виступи, які він зрідка давав, Бек занепав духом. "Багато років я почувався пригнобленим або люди просто не цікавилися тим, що я робив."
Rob Schnapf з невеликої місцевої звукозаписуючої студії Bong Load Custom Records побачив Бека, що виступав на ярмарку на Sunset Junction Street. Десь через тиждень його партнер Tom Rothrock випадково побачив та оцінив шоу в кав'ярні Jabberjaw, де Бек виступав між основними виступами груп. Rothrock відрекомендував Бека Карлу Стефену, продюсеру Geto Boys та керівнику багатьох музичних проектів Forest For the Trees. Вони поділяли зачарування гібридом хіп-хопу та фолку. Одного разу Бек починає читати реп, саркастичну насмішку над ледарями із іспанським приспівом. Один семпл із Dr. John та гітарний риф — так ненавмисно виник гімн. Про це забули приблизно на рік.
Бек продовжує робити записи до Mellow Gold із Карлом Стефеном. Видається платівка “MTV Makes Me Want to Smoke Crack”, яка згодом стає Бі-сайдом до синглу “Loser”.
Маленькою записуючою компанією Sonic Enemy у січні в обмеженій кількості випускається касета Golden Feelings. Bong Load нарешті видає 500 екземплярів пісні “Loser” та розповсюджує їх декільком радіостанціям. Але незабаром починається ажіотаж і компанія отримує величезну кількість запитів на цю пісню. Geffen перевидає “Loser” у масштабах цілої країни. Пісня стала сенсацією, досягнувши десятки найкращих хітів та зайнявши перше місце у хіт-параді сучасних пісень у стилі рок. Бек стає символом генерації ледарів. Іронія такої емблеми очевидна; Бек, який через свій важкий соціальний статус та творчі амбіції ніколи не міг дозволити собі бути ледачим, пояснював у інтерв'ю, що він просто кепкував із тих, хто є такими. Беку властивий добрий гумор, він казав: "Що ж, тепер я став символом молодого покоління невдах, я повинен закріпити за собою це звання. Я куплю собі ці величезні спортивні труси і буду вести телевізійні уроки аеробіки. Нехай ці хлопчиська та дівчата також одягнуть такі ж труси і пострибають зі мною. На справді все, що потрібно цьому поколінню — це бути в хорошій формі". Популярність Бека стрімко зростала, і за нього почалося змагання звукозаписуючих студій. У серпні він закінчив роботу над Mellow Gold. Наприкінці року Бек починає працювати з Calvin Johnson та Scott Plouf та записує невиданий запис, спеціально до дня народження матері (Fresh Meat And Old Slabs).
У березні Geffen нарешті випускає Mellow Gold, який вразив усіх своїм звучанням. Бек надзвичайно сміливо змішував у альбомі старі та нові стилі: нойз, хіп-хоп та фолк. Він робив це настільки майстерно, що слухачі були у захваті, а критики — приголомшені. Mellow Gold досягнув двадцятки найкращих альбомів та став платиновим. Bong Load отримала права випустити цей запис у вигляді вінілової платівки, але наслідком цього стала довготривала боротьба між компаніями. Відгуки про альбом Mellow Gold були загалом позитивними, а різнобарвність альбому дала зрозуміти, що Бек не з тих, хто стає відомим лише завдяки одній пісні. Тим не менше, клеймо "нероби" залишалося. Вільно ассоційована лірика альбому призвела до питання, чи не впливали наркотики на його творчість, яке Бек часом уникав, а часом сумнівно спростовував. Stereopathetic Soul Manure, мішанина з експромтів вуличного виконання та галюцинаційних комедійних розповідей, видається у лютому і викликає збентежий, але не особливо зацікавлений відгук. Fingerpaint Records видає накладом 2000 екземплярів вінілову платівку з оригінальними творами під назвою Western Harvest Field By Moonlight. На сам кінець, студією K Records видається більш "традиційний альбом" One Foot in the Grave. Хоча кількість прихильників Бека зростала з великою швидкістю, він залишався скептичним відносно своєї слави. "Я не довіряв цьому, і не сприймав все це серйозно, — розмірковував він. — Вони будуть так прославляти когось іншого через два місяці."
Бек вперше виступає перед великою аудиторією у Lollapalooza і переживає загалом жахливий період. Він проводить опитування щодо матеріалу з його майбутнього альбому, але отримує не зацікавлені відгуки про свою не-"Loser"-івську роботу. Новий альбом треба було його якось розкручувати, треба було давати виступи, але у Бека не було групи. Підшукавши собі музикантів, Бек вирушає у турне. Бек стає популярним, гастролюючи зі своєю групою по Америці, Європі та Японії. Весь цей час він пише нові пісні та робить репетиції. Поки Бек гастролює цього літа, помирає його дід Ол. Бек знайомиться з Dust Brothers (John King, Mike Simpson), і вони починають робити записи до Odelay. Вільна атмосфера співпраці з Dust Brothers призводить до створення гармонійно споріднених звучань із різних жанрів (включаючи навіть Шуберта). Під час створення нового альбому переважають несхвальні відгуки про змішування "олії з водою". "У цей час до мене приходили люди, наприклад Rick Rubin, які казали мені, що не слід видавати цього, що це помилка, що запис не хороший, — пригадує Бек. — Не було нікого, хто б сказав що це чудовий матеріал, нікого, хто б казав, що людям це сподобається."
Бек ігнорує критику і завершує Odelay. Він виходить у світ у червні разом із синглом “Where It’s At”. Альбом займає 16-ту позицію у чарті. Odelay без сумніву є одним з найкращих альбомів 1996 року. Бек як і раніше демонструє свою майстерність змішувати стилі, але на відміну від Mellow Gold, який був достатньо спокійним представником альтернативної музики, нова робота виявилася дуже потужною. Стало більше року, хіп-хопу і менше фолку, чудові мелодії, тексти, вокал, гітари, бас, ударні. Концерти Бека з новою програмою визнані одними з найкращих 1996 року. Три сингли з альбому Odelay та кліпи зняті на пісні Devils Haircut та New Pollution досягли успіху. Devils Haircut, яка відкриває альбом, зачаровує своїм рифом, дуже нагадує пісню групи TERRY AND THE PIRATES I Can Give You Only Everything (вона відома у виконанні TROGGS). У кліпі New Pollution Бек, який є його режисером, пародіює різні групи, у тому числі THE BEATLES, THE WHO, KRAFTWERK і MOTLEY CRUE. Гастролі на підтримку альбому Odelay запам'яталися своєю видовищністю та яскравістю, у тому числі завдяки ефектній зміні костюмів (від ковбоя до моряка) та танцювальних рухів а ля робот. На Бека знову звертають увагу засоби масової інформації, Spin та Rolling Stone нагороджують його титулами "Артист року" та "Альбом року". "Я вперше мав таке величезне визнання," говорить Бек.
Бек виграє дві нагороди Grammy "Найкращий виконавець альтернативної музики" (Odelay) та "Найкращий чоловічий вокал" (Where It's At”), нагороду Brit Award "Найкращий міжнародний виконавець", нагороди MTV Video Award та VH1 Fashion Award. Бек записує сингл "Deadweight", що став саундтреком до фільму "A Life Less Ordinary", у якому знялися Еван Макгрегор та Камерон Діаз.
Не відпочиваючи після гастролей, що тривали півтора року, Бек йде до славнозвісної звукозаписуючої студії Oceanway Studios (Beach Boys, Mamas and the Papas) разом із продюсером Radiohead Nigel Godrich. За якісь два тижні інтенсивної роботи вони закінчують записувати альбом Mutations, і він уже у червні готовий до релізу. Universal купує батьківську компанію Geffen, Polygram, що зовсім не тішить Бека. Mutations ледве вдається отримати дозвіл на випуск. Складений в основному з пісень річної давності, вибраних із його ноутбука його дівчиною Leigh, альбом сповнений повільних, меланхолічних баллад, розбавлених ритмами босса-нова та сітарами, здивував багатьох після божевільного Odelay. Крім того він дивує відвертістю лірики та щирими емоціями, багато хто вважав цей альбом ближчим до "справжнього" Бека. Mutations дістався 13-ї позиції у чарті.
Робота над новим альбомом триває цілий рік, крім того на початку року Бек займається проведенням виставки мистецьких робіт, своїх та його померлого діда. “Playing With Matches” відкривається у Art Beatus Gallery у лютому, і складається переважно з коллажів та мистецький Бека та Ола, включаючи відомі скульптури з окурків (матеріал для яких, очевидно, збирав сам Бек). Крім того він знімається у повнометражному фільмі Southlander свого друга та відео-директора Steve Hanft, де він грає самого себе у ранні 90-ті — неохайного та бідного панка. Бек є учасником судового процесу. Його незадоволення через те, що Geffen купив права у Bong Load на Mutations, як і його бажання творчої свободи, стало причиною його порушення умов контракту. І Geffen і Bong Load порушують проти нього судову справу на спроби порушення його зобов'язань згідно контракту. Бек у свою чергу піднімає питання про порушення авторських прав фірмою Bong Load і гроші, які вони досі винні йому за альбом Mutations. Крім того, він вимагає $500,000 відшкодування від Bong Load. Вони погоджуються відкупитися від Mutations. Загалом, судовий процес завершується порозумінням. Midnite Vultures видаються у листопаді, після 14 місяців роботи; це суміш фанку, психоделіки, R&B, хіп-хопу, рок-н-ролу, кантрі та попу з домінуючими темами сексу та їжі. Під час виступів на сцені з'являлися роботи із головами зебр та червоні роскішні ліжка, що спускалися зі стелі.
Бек отримує нагороду Grammy "Найкращий альтернативний виконавець" та нагоду від Brit Award "Найкращий міжнародний виконавець серед чоловіків". Після невеликої перерви після туру, він дає серію виступів на різноманітних заходах та фестивалях, у тому числі на Sweet Relief Musicians Fund, благодійному заході Sunset Free Clinic, Rock in Rio. У липні він розриває стосунки із своєю дівчиною Leigh.
Beck бере участь у створенні нового альбому французької групи Air, 10,000 Hz Legend (“The Vagabond” та “Don't Be Light”), записує кавер-версію пісні Девіда Боуі "Diamond Dogs", яка стала саундтреком фільму Moulin Rouge, вносить внесок у створення альбомів Hank Williams ("Your Cheatin' Heart") та Marianne Faithfull (альбом Kissin’ Time).
Бек дає виступ на лютневому Концерті Прав Артистів (Concert Artist's Rights), де він співає в дуеті з Томом Йорком з метою організації заходу Velvet Underground "I'm Set Free”. Крім того він грає на клавішних разом із Don Henley, Tom Morello та Stevie Nicks на подібному зібранні в Сакраменто у січні. Новий альбом Sea Change завершений 7-го травня і виданий 27-го вересня. Альбом складався з відвертих меланхолічних баллад, та став поверненням до фолкових та блюзових коренів Бека. Продюсером альбому знову був Nigel Godrich. Бек стверджував, що ці зміни були свідомими. "Це запис, у якому ми дійсно намагалися створити речі заново, зробити щось цілком нове, подивитися як далеко ми зможемо із цим зайти. І нарешті я подумав: "Зараз я хочу написати справді прості-прості, безпосередні та емоційні пісні." Це саме те, чого я сьогодні прагну."
Sea Change має успіх, досягаючи 8-ї позиції у чаті США, і Бек проводить більшу частину року, гастролюючи зі своїм новим матеріалом. Було багато припущень, що альбом став результатом розриву Бека із його дівчиною Leigh Limon. Роком раніше він казав: "З моєї музики ви дізнаєтесь про мене у тисячу разів більше, ніж з того, що я коли-небудь казав у інтерв'ю." За версією VH1 "Loser" отримав 63 позицію серед 100 найкращих пісень останніх 25 років. Sea Change DVD/SuperAudio диск видається наприкінці року і містить 6 відео робіт. Наприкінці року здійснюється запис нового альбому Guero разом із The Dust Brothers та Tony Hoffer.
Десять років виповнюється Stereopathetic Soulmanure (у лютому), Mellow Gold (у березні) та One Foot in the Grave (у червні). У квітні Бек одружується із Marissa Ribisi (близнючка акторки Giovanni Ribisi), незабаром народжується їх син Cosimo Henri Hansen. Бек робить декілька публічних появ із Марісою. Здійснюється незначна робота на новим альбомом Guero.
Guero видається після трьохрічної перерви після його останнього альбому; протягом першого тижня продається 162 тисячі копій нового альбому – тобто це найкращий тиждень стосовно продажу та місць у чаті за всю кар'єру Бека. Альбом схвально сприймається, Бек багато гастролює.
Напочатку року завершуються роботи над його наступним альбомом разом із Nigel Godrich, створення якого потребувало приблизно трьох років, та який характеризується ним як "квазі хіп-хоповий". До диску додаються наклейки, за допомогою яких можна створити свою власну обкладинку. Альбом отримав загалом хороші відгуки. Бек дає виступ на музичному та мистецькому фестивалі Bonnaroo у Манчестері штат Теннесі 17 липня. На сцені музикантів супроводжує група маріонеток, одягнених так, як Бек та члени його групи. На фестивалі в Bonnaroo він заявляє, що у 2006 році збирається перевидати Odelay з приводу його десятої річниці. У липні завершуються зйомки кліпу на його новий сингл ‘Cell Phone’s Dead’ під керівництвом Michael Gondry, який працював з Беком над його кліпом до синглу ‘Deadweight’ у 1997. Важко сказати, що вплинуло на Бека у його творчості; він увібрав у себе велику кількість ідей, історій, звуків та мелодій, "Я не простий для розуміння, — каже він. — Я не закінчував школи, але я прочитав багато книжок. Я люблю читати та слухати музику. Я великий музичний фен". Бек товаришує з Терстоном Муром (Thurston Moore) із SONIC YOUTH. Вони навіть виступали разом, а ось Гіббі Хейнз (Gibby Haynes) із BUTTHOLE SURFERS після одного із концертів подарував йому невеликий медальйон з написом: "Дай мені, Боже, хоробрості, для того щоб змінити все, що в моїх силах, і спокою, щоб прийняти те, що я не зможу змінити, а також мудрості, щоб побачити різницю".
|